’’Загублені’’ й розірвані рапорти: як можемо захистити права військових вже зараз

Рапорти є основним інструментом для військового, щоб повідомити про порушене право. Але досить часто буває так, що військові частини просто не приймають такі документи, бо вони нібито не відповідають якимось вимогам. А ще часто нам до "Принципу" пишуть, що рапорти просто рвуть на очах заявників.

Ми вирішили дослідити, якою є юридична рамка зараз і що в ній потрібно міняти, щоб військові справді мали дієвий спосіб для свого захисту. Ми вже передали нашу аналітичну записку до Міноборони та Генштабу, фіксуємо цю передачу в очікуванні на дієву співпрацю.

Наші аналітики поговорили з військовими, які безпосередньо працюють із рапортами: командирами відділень, юристами, начальниками кадрів, інструкторами, діловодами. Отримані дані вони звели в бізнес-аналіз процесів.

Реклама:

Трохи пройдуся по виявлених проблемах, в яких себе побачать багато військових, що мали досвід подачі рапортів:

• нема єдиного джерела інформації щодо подання рапортів, а отримання цієї інформації відбувається переважно хаотично;
• у стройовій частині відмовляють в реєстрації рапорту через порушення шаблону або норм написання. При цьому шаблони рапортів розробляються (або купляються) стройовою частиною самостійно у сторонніх підрядників. Для прикладу, існують різні вимоги до формату рапорту ("лише від руки", "лише друкований") і правил його подання;
• рапорти губляться чи "зникають", але про причини не повідомляють;
• неможливо простежити статус поданого рапорту;
• рапорт передається в стройову після підпису комбата або командира військової частини, що створює залежність заяв/скарг військового від безпосереднього командування, яких власне і може стосуватися скарга. Рапорту для в/ч та стройової не існує до моменту його реєстрації. А військові остерігаються скаржитися на командирів у разі відмови прийняти рапорт;
• якщо військовий перебуває на передовій, то його фізичний доступ до стройової обмежений, а отже і можливість подати рапорт;
• недостатня кількість кадрового, юридичного персоналу і діловодів у частині. А ще – канцелярії й технічних умов. Так, відмова "неможливість розгляду рапорту у звʼязку з нестачею канцелярії" – цілком реальна;
• строки реалізації рапортів (не розгляду) не регламентовані, звідси виникає проблема затягування розгляду рапортів та прийняття відповідного рішення. Зараз це питання регулюється лише Законом "Про звернення громадян".

Що ж з цим робити? Маємо пропозиції та рекомендації, які вже можна впроваджувати:

• створити та затвердити шаблони рапортів та зобовʼязати дотримуватись цих шаблонів військовим частинам за окремими типовими причинами питань/звернень – на рівні підзаконних актів;
• запровадити загальний шаблон для розгляду інших загальних питань/причин звернень, які неможливо уніфікувати
• опублікувати затверджені шаблони рапортів на офіційному сайті МОУ (у розділі "Військовослужбовцям" -> "Рапорти"), з посиланням на нормативно-правовий акт, згідно з яким всі військові частини повинні дотримуватись цих шаблонів
• розробити зрозумілу навігацію процесом подання, розгляду і реалізації рапортів з посиланням на нормативно-правові акти та оприлюднити на офіційному сайті МОУ у розділі "Військовослужбовцям". Підтримувати та актуалізувати надану там інформацію з фіксацією оновлень в розділі "Військовослужбовцям" -> "Оновлення";
• розробити та затвердити стратегію таргетованого поширення інформації на цільову аудиторію (через офіційні сторінки відомств, волонтерські спільноти, друковані матеріали тощо);
• доцільно розглянути можливість покладення на діловода роти (окремого взводу) обов’язку приймати звернення через електронні письмові та електронні голосові повідомлення щодо рапортів та їхньої подальшої передачі командирами від імені військовослужбовців;
• якщо немає діловода, треба покласти обов’язок приймати рапорти на командира роти/окремого взводу і зобов‘язати передавати рапорти до стройової частини/командування. В такому випадку має бути дозволено подавати рапорти в "робочому порядку" (електронний лист, повідомлення в месенджер тощо.);
• щодо відстежування – потрібно передбачити на рівні керівних документів чіткий механізм та можливість отримати інформацію командиром щодо статусу розгляду рапорту. Керівні документи мають передбачити обов’язок командира у встановлений строк інформувати підлеглого військовослужбовця про статус розгляду його рапорту;
• щодо строків – встановити інші строки розгляду рапорту ніж в ЗУ "Про звернення громадян", а саме до 10 днів з моменту звернення.

Після того, як ми вперше публічно оголосили, що заглибилися у вивчення питання рапортів, отримали дуже багато позитивного фідбеку від військових, які дякували за те, що нарешті це питання порушується. Очевидно, що як громадська організація, ми маємо обмежений доступ до інформації та можливості для аналізу. Проте ця наша аналітична записка точно є відправною точкою для поглибленої роботи в рамках Міністерства оборони України та Збройних сил України.

Масі Найєм, співзасновник ГО "Принцип"

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.