Європа в шоці від Трампа та компанії. Який план Б для України обговорюють у Мюнхені - Ярослав Жаренов.

На конференції в Мюнхені в ці дні обговорюється не тільки майбутнє України, але й фактично відбувається спроба встановлення нового порядку в Європі. Розмова Дональда Трампа з Володимиром Путіним переплутала всі карти. Як відомо, європейські партнери не знали про плани Трампа говорити з Путіним, а результат розмови багато хто сприйняв як відверте зрадництво України та спробу повернення Росії до клубу цивілізованих країн.

Але повернемося до Мюнхена. За останній тиждень прозвучало таку кількість заяв, "інсайдів" і інтерпретацій, що розібратися в них досить складно. На полях MSC-2025 була можливість поспілкуватися не тільки з українською делегацією, але й з деякими нашими партнерами. Дуже коротко передам емоції та настрої, які зараз панують тут.

По-перше, виступ віце-президента США Джей Ді Вэнса очікували з великим інтересом. Він повинен був озвучити довгострокові плани США в сфері безпеки, які реалізовуватиме адміністрація Трампа. І DJ Vance, як його жартома називають, влаштував світу пекельну вечірку з холодним душем. Високопоставлена публіка практично не аплодувала, зал був відверто шокований – об Європу витирали ноги в прямому ефірі.

По-друге, примара швидких переговорів, схоже, відходить в сторону. Західна преса публікує один витік за іншим — нібито США запропонували Зеленському підписати документ, який надавав би США права на половину майбутніх мінеральних ресурсів України, але той відмовився. На момент публікації ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію не вдалося.

Паралельно з цим у Bloomberg вийшла публікація, що Путін нібито збирає команду "важковаговиків" для переговорів про припинення війни. До трійки переговорників увійшли радник російського диктатора з зовнішньої політики Юрій Ушаков, директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Нарышкін та певний Кирило Дмитрієв. Останній має тісні зв’язки з дочкою Путіна — Єкатериною Тихоновою, більше того — раніше фінансист вже мав досвід переговорів з командою Трампа (при його попередній каденції). Ця інформація може бути схожою на правду, принаймні, Нарышкін і Ушаков — ті, хто десятиліттями займався складними для Кремля переговорними процесами.

З нашого боку в переговорний трек, очевидно, будуть залучені люди з близького оточення Володимира Зеленського. Зокрема, Андрій Єрмак, Андрій Сибіга та інші. Більше того, можна констатувати, що перший кризис, пов'язаний з розмовою Трампа з Путіним, вдалося подолати. Європейські лідери один за одним декларують готовність підтримувати Україну і десь з розумінням, а десь зі страхом погоджуються, що питання безпеки Європи, очевидно, доведеться гарантувати самим європейцям (включаючи Україну).

По-третє, незважаючи на вал заяв різного калібру (від розташування іноземного контингенту до передачі ядерної зброї від США), Зеленський і його команда почали просувати нову модель гарантій безпеки – 1,5 мільйонна сильна українська армія та закрите небо над нашою територією. Заплатити за це Київ пропонує нашим партнерам. І Зеленський кілька разів повертався до цієї моделі, підкреслюючи важливу роль України в безпеці Європи.

Що стосується європейської безпеки у США та України, як би це не звучало дивно, довгострокові інтереси можуть сходитися. Трамп, що в 2016-му, що в цій каденції декларує, — питання безпеки Європи — це відповідальність Європи. Країни ЄС повинні витрачати більше, а американці не повинні платити за безпечний сон жителів Євросоюзу. Незважаючи на те, що сил і засобів для реалізації цього сценарію поки відверто немає, Європі доведеться прокидатися. Це передбачає все більше число європейських лідерів та представників еліт.

Симптоматично, що з досить жорстким посланням виступив Франк-Вальтер Штайнмаєр. Президент Німеччини закликав (європейських лідерів) "не поводитися як олені, що потрапили під світ фар". "Ми суб'єкти, а не об'єкти в міжнародному порядку. Ми не повинні дозволяти собі бути паралізованими потоком оголошень", — сказав Штайнмаєр у Мюнхені. Так, це той самий Штайнмаєр, який свого часу просував вбивчу для України формулу федералізації з особливим статусом Донбасу. У відповідь на різкі заяви Венса Європа демонструє, що заслуговує на повагу. І не як молодший партнер, а цілком повноцінний.

Що стосується партнерства України з європейцями, попереду великий шлях, однак вже зараз очевидно, що позиція США не буде такою безапеляційною, як хотілося б Трампу. Плану завершення війни у Вашингтона поки немає. Є окремі пропозиції та ідеї, поки не збираються в загальний пазл. Не збираються ще й тому, що поступки з боку Києва очевидні, вони на столі — відмова від членства в НАТО (на час), фіксація лінії фронту без визнання російського суверенітету над захопленими територіями, і так далі. Однак щодо російських поступок такої ясності немає. На це вказують і європейські партнери.

В сухому залишку: помиральну яму для України закаповувати рано, однак і стрибати в неї ніхто не поспішає. Холодний душ для Європи вже в середньостроковій перспективі може нам навіть допомогти, оскільки змусить саме європейців більше проникнутися власною безпекою та виокремити при цьому роль для сильних ЗСУ. Проте, очевидно, що відсутність швидкого миру змусить Трампа більше включитися в посилення України. І тут Зеленський декларує смачну для США стратегію: інвестувати в українську економіку після війни повинні, в першу чергу, ті партнери, хто допомагав їй вистояти (і навпаки). Міністр фінансів США Бессент підтвердив, що Трамп планує інтеграцію економіки України з США, зокрема, участь у стратегічних галузях — енергетика, корисні копалини, державні підприємства.

Мюнхен триває. І наша боротьба також. План швидко домовитися про майбутнє завершення війни без участі України та ЄС провалився. Буде непросто, буде важко, але ми не одні.