Як Україні переконати Захід продовжувати допомогу: ефективні методи - Олександр Міхельсон

Тим часом ось цікаво пише наш чоловік в Америці, професор Василь Тарас:

"У мене був тиждень з купою виступів і розмов про Україну. За три роки таких виступів, розмов і суперечок вже точно тисячі.

Постійно тестуєш, що дає результат, а що не проходить. Спостерігаєш за аудиторією та співрозмовниками.

Бачиш, від яких тези засинають, від яких починають жаліти і намагаються втекти, а від яких прокидаються, донатять і навіть готові до бою.

Якщо мета переконати, що Україну потрібно підтримувати зброєю, грошима і навіть до вступу західних військ, то за моїм досвідом,

Не працює:

• Розповідати, як страждає Україна і українці; як руйнуються міста від бомбардувань; скільки загинуло українських солдатів;
• Відповідати на питання, як там мої батьки, брати і сестри, як їм важко, як вони бідні;
• Згадувати про Будапештський меморандум і говорити, ви ж обіцяли захищати Україну, якщо що;
• Просити донати на гуманітарку, відновлення України або бронежилети українським солдатам.

Це працювало на початку 2022 року. Сьогодні ж до таких тез публіка все більше ставиться, як ми всі до просящих милостиню під церквою:

• Іноді стає шкода, іноді кидаєш гривню;
• Більшу частину часу проходиш, удаючи, що не помічаєш;
• Хтось навіть огризується, мовляв "іди на роботу" і "я тобі дам, а ти купиш сигарети, або взагалі наркотики".

Працює:

• Почати з фрази "Я — з України, але я ні слова не скажу про моє ставлення до України, про моїх батьків і друзів там. З якого дідька ви повинні турбуватися про долю моїх батьків і друзів?". — одразу прокидаються. "Більше того. Я, напевно, задовго прожив у США, тому що сьогодні я буду говорити виключно з точки зору інтересу мого рахунку в американському банку і моєї безпеки в моєму американському домі. І вас повинно турбувати тільки ваш гаманець і ваша безпека. Ми ж серйозні люди: всі ці уси-пуси з цінностями і принципами" — це не для нас. Народ конкретно прокидається, деякі починають бурчати, в приватних розмовах намагаються перебивати.
• "Якби я міг просто закрити очі, забути про Україну, можливо, я б так і зробив. Але я не можу так зробити. Не тому, що у мене болить Україна. А тому, що я боюся, що якщо сьогодні я закрию очі на Україну, завтра мені доведеться платити за висадку американських військ у Нормандії.

Можливо, навіть мені самому, разом з тобою і тобою (показую на молодших людей в аудиторії) і твоїм і твоїм сином (показую на старших) доведеться висаджуватися на ті пляжі. А це дорого. Дуже дорого. І може бути навіть дуже боляче". Аудиторія починає здогадуватися, куди я клоню, і вже з цікавістю слухає.

• "Ця війна — набагато більше України. Україна в цій війні — це лише перші три дні багаторічної війни. Маленький крок не вартий уваги."
• "Це не війна Росії проти України."
• "Путіну треба віддати належне: він дуже відкрито завжди говорив про своє бачення світу і плани. Не треба думати. Треба тільки слухати. Наприклад, його Мюнхенську промову 2007 року.

В ній він фактично оголосив війну Заходу. Він сказав, що:

• "Ведучі країни нас не поважають і не беруть наші інтереси до уваги;
• Ви в нас забрали те, що за правом наше, те, де наша мова, культура, і де були наші інтереси і зона впливу;
• Ми намагалися вирішити все мирним шляхом, але ви нам не залишили вибору, ми повинні взяти силою;
• Збирайте свої манатки і утікайте до кордонів нашої колишньої імперії".

В якій він повторив, фактично слово в слово, іншу Мюнхенську промову.

Іншого диктатора, теж скаржився, що у нього несправедливо забрали частини його імперії і зони впливу. Теж говорив про "історичну справедливість" і "минуле величчя".

• Назвати війну в Україні "російсько-українською війною" — це все одно, що назвати Другу Світову у 1938-1939 роках "німецько-чеською", "німецько-австрійською" або "німецько-польською" війною. Був аншлюс Австрії. Був захоплення Судет. Під приводом захисту німецькомовного населення і відновлення історичної справедливості. Був захоплення Польщі. Обидва мої діди зустріли німців в окопах 1 вересня 1939 року. Але ж ми не турбуємося про ці маленькі "локальні конфлікти". Ми говоримо про них як про Другу Світову війну."
• "Якби я дав вам машину часу і ви могли б поговорити з Чемберленом і Рузвельтом у 1939 році, як би ви їм порадили реагувати на аншлюс Австрії? Судет?

Чемберлен і Рузвельт вирішили не ескалювати. Не давати зброю Польщі для оборони.

Коли Чемберлена змінив Черчилль, Британія намагалася зупинити Німеччину. Однак США до третього року війни намагалися уникнути ескалації. Відсидітися.

Ви знали, що Черчилль у 1939 році провів більше часу в США, ніж у Британії, випрошуючи допомогу? І не отримав її. Коли США погодилися надати допомогу Британії, вони це робили через Канаду.

Підганяли літаки до канадського кордону. Сливали паливо. Канадці перетягували їх через кордон і вже звідти відправляли в Британію. Щоб США не втягнулися в пряму конфронтацію з Німеччиною. Ібо буде Світова війна. Хотіли відсидітися за атлантичною рікою. Наївні.

В той час в містах США проходили антивоєнні мітинги. Люди критикували Рузвельта за витрату грошей на чужі війни.

Говорили, що давати зброю Британії — це лише затягувати війну.

• А головний автомобіліст США Генрі Форд співав оди Гітлеру… Нікого не нагадує?
• "Якщо б у вас була машина часу і ви могли б поговорити з Рузвельтом у 1938 році, що б ви йому по