МСЕК – це "гнійний прищ", який з'явився не сьогодні, - Юрій Богданов.
Давайте в історії про МСЕК я все ж таки зроблю один важливий акцент. Можливо, ключовий. Виявлення цього гнійника – це позитивна історія.
Система МСЕК багато років експлуатувала людей з інвалідністю або продавала послуги "інвалідність для виплат", "інвалідність, щоб не платити аліменти" або — коли прийшла війна — "інвалідність, щоб не служити".
Це не "нещастя, яке сталося сьогодні". Це нещастя, що існувало десятиліттями і на яке всім було в цілому байдуже. Ні при жодному голові Мінздрава, прем'єр-міністрі та президенті не було особливого бажання заглянути в тему людей з інвалідністю, частково через корупційні ренти звідти, частково просто тому, що байдуже і не виборчо.
Потрібен був грандіозний скандал, щоб туди взагалі хтось подивився. Звичайно, зараз будуть генеруватися пропозиції і навіть кроки до простих рішень. Але потім все одно доведеться повернутися до системного реформування.
Але без скандалу всім і далі було б байдуже. Деякі, навіть дуже освічені та обізнані люди, саме через цей кейс вперше почули про МСЕК. От тепер хочуть змін. Добре. Це перший крок до змін.
Насправді, так відбувається практично з усіма галузями. На жаль. Без війни ми б так і не зрозуміли, навіщо армія. Без КОВІД — медицина. Без потреби в зброї — наука та інженери. Наше суспільство в багатьох параметрах дуже інфантильне.
Як і еліти. Я ще добре пам'ятаю, як класик з попереднього парламенту запитував "навіщо нам фінансувати науку, адже вона нічого не дає". Але, здається, зараз таких дурних запитань стало менше. Те ж саме з питанням, навіщо нам нормальна система соціального забезпечення. Те ж саме з багатьма іншими питаннями.
Попереду ще багато виявлених гнійників: схеми та махінації на протезуванні (вони досі існують, на жаль), не верифіковані пенсії, сотні і тисячі лівих комунальних і державних підприємств, на яких наживаються на місцях і в центрі, і ще дуже багато спадщини, часто ще радянського часу. І це все, звичайно, під час війни загострилося.
Подолання цієї інфантильності через необхідність спостерігати, як гній витікає – це нормально. Це етап будівництва суспільства і держави. Але це дуже болісно. По суті, ми в цьому переконуємося в прямому ефірі. Але те, що цей процес відбувається – це добре. Тому що можна подолати проблему, яку ти хоча б помітив.