Ніхто нас не покинув. "Рамштайн" збирати до виборів у США немає сенсу - Олексій Копитко.

У різних науках (біологія, медицина, ряд соціальних дисциплін) використовується термін сенсибілізація.

Нюанси відрізняються, але суть приблизно однакова – це стан підвищеної чутливості до тих чи інших подразників.

Ми перебуваємо у фазі підвищеної чутливості до поганих новин. Свідомість відсікає хороші та нейтральні події, все перетворюється на одну кому, що формує відчуття безвиході та неминучої катастрофи.

Росіяни виконують колосальну роботу, щоб вводити українське суспільство в цей стан і утримувати його там максимально довго. Щоб ми розвалилися.

Це самопідтримувана історія, де більшу частину шкоди ми завдаємо собі самі. Наприклад, ЗМІ наперегонки розповсюджують найрізноманітніші жахи, хтось починає – інші підхоплюють і доводять до абсурду. Тому що в такій ситуації трафік отримують максимально жахливі стрічки, а будь-хто, хто заходить з позитивом, втрачає і аудиторію, і гроші.

Усі проблеми – на виду. Дурниць – навалом. Якщо їх добре побудувати, емоційно оформити і підштовхнути, може початися ланцюгова реакція розкладання.

Апелювати в такій обстановці до свідомості складно, але потрібно.

Дивимося на прикладі Рамштайна.

До виборів у США три тижні. Я ще кілька тижнів тому писав: у період до голосування нічого реалізувати не можна. Пообіцяти – можна, а реалізувати до виборів – ні. Тому слів і "сигналів" ще може бути мільйон, але їхня вага вкрай мала.

Рамштайн – важлива подія. Рамштайн на найвищому рівні – безпрецедентний. Збирати його в такому форматі має сенс лише задля політичних заяв, які потім (після виборів) доведеться ще закріпити і втілити.

Вашингтонські бойові листки повідомляли, що Рамштайн на найвищому рівні готувався задля якогось заяви по НАТО. Я відзначив, що це дивне місце, Брюссель значно краще підійшов би.

Якби партнери погодили якесь сильне заяву щодо НАТО, вони легко знайшли б спосіб його оголосити. Значить, нічого сильного поки не погодили. Або вирішили не оголошувати, оскільки це може не сподобатися частині американських виборців.

З одного боку, це погано, оскільки сигналізує про відсутність прогресу. З іншого – не дуже. Тому що слабке заяву було б усіма справедливо розцінено як зрада і ганьба. Воно примножило б розчарування. З третього боку, політичне заяву, яке може бути обнулено через 3 тижні, – спірне досягнення. Краще, щоб воно прозвучало 7 листопада.

Отже. Радіти нема чому, але й драми особливо немає. Ніхто нас не залишив.

Нічого радикально нового і великого, щоб вплинути на фронт до виборів в Україні, поставити технічно неможливо. Якийсь потік йде і зараз, він буде у фоновому режимі і без Рамштайна.

Важливо не те, що учасники виборів заявлять до них. А те, в якому стані ми увійдемо в листопад. Яка буде реальна ситуація на фронті, в тилу, в політиці, в економіці тощо. У короткі терміни ми не зможемо зміцнитися. А от ослабнути шляхом внутрішніх коливань – легко.

Росіяни спробують будь-яким способом в жовтні досягти обвалу. 10 днів до виборів у США будуть кульмінацією. Психологічна накачка – один з інструментів.

Тому завдання на найближчі тижні – не переповнюватися жахливими новинами (які, безумовно, будуть), а зберігати максимальну концентрацію на посиленій участі в обороні. Гасити підвищену чутливість тим, що саме на вас краще діє.

Якщо дуже хочеться всіх критикувати, опустити руки – відкладіть це на три тижні. Це не означає, що через три тижні війна закінчиться. Не закінчиться. Але це означає, що ворог не отримає шансу з нашою допомогою вплинути на найважливіше рішення в найгірший бік. А далі буде новий день.