Чому страхи про "здачу України" Трампом можуть бути безпідставними - Олексій Голобуцький.

Чому раптом виявилося так багато прихильників думки, що Трамп припинить допомогу Україні і змусить нас капітулювати? Тобто просто віддасть Україну Росії.

Нагадаю: США вклали в Україну величезну кількість грошей та інших ресурсів. Американська промисловість коригувала свої плани відповідно до запланованих постачань Україні та країнам НАТО.

Трамп – перш за все бізнесмен. З якої причини він раптом просто так візьме і віддасть Україну разом з вкладеними грошима Путіну? Це безпідставно щедрий подарунок. Трамп в подібному ніколи не був помічений. Якщо гроші вкладені – вони повинні забезпечити прибуток.

Так, умови миру, які запропонує Трамп, можуть бути неідеальними для нас. Але яка може бути альтернатива? Результати "контрольованої ескалації" Байдена ми бачимо. Це не той варіант, який забезпечить нам виживання.

А от досі непередбачувана позиція Трампа – це можливість. Це не означає нашої перемоги – але це і не зрада. Врешті-решт, Байден і його адміністрація щодня виступали з тезами "підтримка України до кінця" — але це ніяк не змінило самого підходу "тільки не дати Україні загинути" (будемо чесними, "контрольована ескалація" саме це і передбачає). І то – в результаті Зеленський заявив, що ми отримали хіба що 10% того, що було затверджено на допомогу Україні.

Трамп у першій після виборів промові перед прихильниками заявив, що має намір "не розв'язувати війни, а покласти їм кінець". Про перспективи контактів з Путіним було узагальнено сказано "Я думаю, ми поговоримо".

Але основа розмов, швидше за все, буде економічною. Не варто забувати, що одна з базових передвиборних ідей Трампа – головними і єдиними бенефіціарами американської економіки повинні бути американці. Йдеться, перш за все, про нафту: виборці Трампа дійсно розраховують на падіння вартості галлона бензину. Тому що Трамп обіцяв збільшити видобуток і, відповідно, знизити ціну на нафту.

А нафта менше 40-50 доларів за барель підриває російську економіку і бажання Путіна воювати більше, ніж дозволення на застосування дальнобійної зброї по Росії. З цим погоджуються всі – просто не всі готові задушити нафтовий експорт Росії (що іноді виливається в дуже дивні заяви, як у фон дер Ляєн – мовляв, Європейський Союз змушений закуповувати російську нафту, щоб Путін не заробив на ній більше десь). Трамп теоретично готовий.

І тоді ситуація виглядатиме так: Трамп запропонує Путіну якісь не надто зручні умови миру (тому що попередньо Путін виставив нереалістично високу планку), одночасно позначивши перспективу виснаження "крові війни" — нафтових грошей у РФ.

Судячи з дуже різких заяв Кремля, прогнозовані пропозиції Трампа оцінені як неприпустимо жорсткі (Дмитро "Ядерний попіл" Медведєв написав "…Цілей СВО буде досягнуто. Думаю, Трамп ще до січня запропонує Росії явно невигідну угоду по Україні, яку ми, звичайно, відкинемо. Дональд розведе руками і, у своїй притаманній йому манері, оголосить про безпрецедентному за розміром пакеті допомоги режиму Зеленського і про зняття всіх обмежень по ракетах"). Тобто, в цілому Путін готовий вийти з військової пастки, але не на очікуваних умовах. На це вказує його образлива заява на Валдаї: "Це не повинно бути перемир'я на півгодини або півроку, щоб Києву підвезли снаряди".

Тобто попередньо можна оцінити, що все рухається до заявленого Трампом "варіанту №2" (максимальна накачка України зброєю та іншими ресурсами під жорстким контролем США), коли від "варіанту №1" (миру на вказаних Трампом умовах) Путін відмовиться.

І, на відміну від Гарріс і більшості демократів, достатня кількість республіканців чітко помічає складену новітню "ось зла": Китай-Росія-Північна Корея-ісламістські режими Близького Сходу. Як зазначив сенатор-республіканець Роджер Вікер, "Наші противники об'єднуються, розширюють і поглиблюють свою співпрацю. Давайте прояснимо: "Ось агресорів" діє на полі бою. …Нам потрібно зміцнювати нашу оборонну промисловість і надати Україні … необхідні інструменти, інакше ми ризикуємо відправити американських військових у конфлікт".

Тобто, війна в Україні не сприймається як ізольований конфлікт десь на іншому континенті – а як один з осередків глобальної війни, викликаної "осею агресорів". Війна, яка загрожує США, і Білий дім незабаром буде змушений задіяти вже не американські гроші, а американських солдатів ради власної безпеки, а не відстоювання суверенітету далекої України.

Отже, Трамп матиме мотивовану підтримку партії для достатньо швидкого закриття питання України тим чи іншим способом. І поки з заяв Путіна та наближених до Кремлю більше схоже, що це все-таки буде "варіант №2".