Чому Трамп і Путін знаходять спільну мову - Максим Гардус

Як харизматизм пояснює політичний альянс Трампа і Путіна? Чому Дональд Трамп і Володимир Путін знаходять спільну мову? Чому їхня риторика резонує, незважаючи на різний політичний досвід?

Багато хто пояснює це теоріями про "підкуп", "вплив КГБ" або прагматичним геополітичним розрахунком. Але тут є дещо трохи глибше.

Відповідь криється у світогляді, яке вони поділяють. І одне з найпотужніших течій, що формують це світогляд, — це New Apostolic Reformation (NAR).

Наприкінці 90-х американський теолог Чет Пітер Вагнер сформулював концепцію, що перевернула традиційний протестантизм. Він стверджував, що християнству потрібна нова апостольська епоха, де духовні лідери будуть не просто пасторами, а безпосередніми посланцями Бога.

Це була не просто релігійна революція. Це був виклик ліберальній демократії як такій.

Послідовники NAR вірять, що світ керується не народом через вибори, а Богом через своїх обраних.

Держава, культура, економіка, освіта, медіа – все це повинно перейти під владу тих, хто "чує Божий голос". Політична демократія? Це тимчасове непорозуміння, що заважає встановленню істинного порядку.

Ключова ідея NAR полягає в тому, що секуляризм – це зло.

Права людини, толерантність, розподіл влади — все це штучні перешкоди, що заважають світу повернутися до первісного, "Божественного устрою".

Як це пов'язано з Трампом?

Коли Трамп йшов у президенти, багато хто сприймав його як цинічного гравця, що використовує релігійну риторику для мобілізації виборців. Але реальність виявилася складнішою.

На початку його кампанії поруч з ним з'явилися "апостоли" NAR, які проголосили, що він обранець Божий. Вони порівнювали його з біблійним Киром, який, хоча і не був праведником, мав виконати Божий задум.

Вже під час президентства Трамп спирався на прихильників цього руху. Саме ці люди формували його риторику "Make America Great Again" не просто як політичний слоган, а як місіонерську програму. Вони не бачили його як звичайного президента — він став для них харизматичним лідером, пророком, що бореться за повернення Америки до її справжніх, "християнських" коренів.

Коли в 2020 році Байден переміг, ті ж апостоли заявили: "Це неможливо. Бог не міг цього допустити. Ми повинні боротися."

Багато з учасників штурму Капітолія 6 січня 2021 року належали до конгрегацій, що проповідували ідеї NAR. Вони не просто підтримували Трампа. Вони вважали, що Бог дав їм місію повернути країну на "правильний" шлях.

Чому ця ідеологія компліментарна Росії?

Якщо придивитися до ідеологічної бази путінського режиму, вона виглядає дивовижно схожою на концепцію NAR.

В основі сучасної російської державної ідеології лежать погляди Івана Ільїна — філософа-емігранта, який розробив у 20-х роках XX століття концепцію "духовної диктатури". Він вважав, що демократія руйнує моральність суспільства, а лідер повинен отримувати владу не через вибори, а через божественне покликання.

Путін відкрито посилається на Ільїна. Він цитує його у своїх виступах, а в 2005 році навіть організував перезаховання його останків в Росії. Для Путіна Ільїн – це ідеологічний маяк, що пояснює, чому Росія не повинна йти шляхом Заходу.

Подібно до NAR, путінський режим проголошує, що ліберальна демократія – це обман, вигаданий для ослаблення справжніх християнських націй. Натомість пропонується модель духовного лідерства, в якій держава і релігія зливаються в єдине ціле.

Трамп і Путін знаходять спільну мову не тому, що між ними є таємні змови. Вони резонують на філософському рівні.

NAR проповідує, що демократичні інститути повинні поступитися місцем "помазанцям Божим", втілюючим Його волю.

Путінська доктрина стверджує, що народ не повинен сам обирати владу, а повинен довіритися "духовному царю".

І в США, і в Росії ці ідеї підштовхують суспільства до авторитарної моделі, де влада концентрується в руках харизматичних лідерів, що відкидають традиційні демократичні механізми.

Тому, коли хтось говорить, що між Кремлем і правими республіканцями існує "спецоперація", це лише частина правди.

Насправді вони просто вірять у досить схожий світопорядок.

Тому, коли ми говоримо про загрозу для демократії, слід розуміти: це не просто питання однієї виборчої кампанії або одного політичного циклу.

Це зіткнення двох ідей — вірної в силу вибору і вірної в силу харизматичного лідера.

І це, безумовно, варто знати.