Трамп перетворює Україну на папуасів, які за бісер віддають усе, - Сергій Фурса.

Світ через силу по-трамповськи: застосувати силу до жертви та допомагати агресору.

Ми інакше уявляли "світ через силу". І ось Україну змушують підписати угоду, яка навіть не має жодного відношення до мирного процесу, а переговори з Росією починаються з фрази "я знаю, що вони сильні і могли б завоювати всю Україну, але просто за доброю волею сідають за стіл переговорів".

Я так і уявляю, як працюють успішні нью-йоркські забудовники. Як ведуться переговори, коли хочуть купити нову ділянку. "Я знаю, друже, що ти заможний і тобі не потрібно продавати цю ділянку. І ти це робиш просто тому, що я класний хлопець і подобаюсь тобі. І тому я дам тобі найвищу ціну, бо тобі не потрібно продавати, на тебе не тиснуть кредитори, твоїм дітям не потрібно платити за дорогі університети, а твоя дружина не найняла найкращого адвоката по розлученням. Тому ось тобі ціна, вдвічі вища за ринкову, і по руках".

Десь так само це працює, правда?

А угода про корисні копалини – це що? Якби Трамп говорив, що Україна або українська влада не хочуть сідати за стіл переговорів і тому він говорить жорстко, це мало б пояснення. Але ні. Він сам підтверджує, що українська влада хоче переговорів. А потім викидає на стіл угоду в стилі "ви нам повинні", угоду в стилі іспанських конкістадорів під час переговорів з туземцями. Хоче за наш рахунок отримати хоч якийсь успіх під час свого президентства.

Тепер вони кажуть, або ви віддасте борг, якого не існує, або ми вимкнемо вам старлінки і не будемо продавати ракети ППО, щоб Путін зміг поліпшити позиції на полі бою та знищити енергетику? Це мир через силу.

Я не знаю, чи підпише Зеленський угоду, яку хоче отримати від нас Трамп. Чи буде підписано будь-яку угоду, яка може повністю змінитися за змістом, залишившись лише за формою перемогою Трампа. Ми не знаємо, чи вдасться перетворити цю угоду на щось розумне.

І це, мабуть, вперше я зрозумію, якщо Україна надішле Вашингтон у напрямку російського військового корабля.

Я розумію, що нам важливо мати американські інвестиції, і це не лише зростання ВВП, але й рівень лобізму в майбутньому. Також я розумію, що як мінімум 4 роки ми будемо мати справу саме з такими США, і Трамп нікуди не дінеться.

Але я також не можу прийняти угоду, коли на Україну покладаються зобов'язання щодо компенсації за неіснуючі борги. Коли Україну ставлять у роль папуасів, де за бісер забирають все. Коли Україну схиляють, шантажуючи ще більш глибокими обіймами з Путіним. Мотивуючи це тезами російської пропаганди.

Я завжди був за зовнішнє управління. Але зараз Вашингтон потребує зовнішнього управління, а не Київ…

Для нас прийнятне майбутнє розподілу доходів від американських інвестицій. Але ніяк не борги перед американцями за неіснуючими зобов'язаннями.

Отже, якщо українська влада надішле американців слідом за російським військовим кораблем, тому що не зможе домогтися переформатування угоди, — я не буду критикувати українську владу. Я буду підтримувати наших. Бо це справжній суверенітет. Ми не для того боремося в антиколоніальній війні з Росією, щоб потрапити в колоніальну залежність від забудовників з Нью-Йорка. Досить з нас київських забудовників і їхньої жадібності.

Також я буду вітати угоду, якщо вдасться привести її в нормальний вигляд і вона стосуватиметься виключно майбутніх рентних платежів за ті корисні копалини, які американці або їхні партнери будуть добувати.

Я хочу, щоб українська влада відчувала підтримку і мала простір для маневрів. Навіть якщо цей маневр вимагає непублічного посилання на* американців. Навіть коли під загрозою стає подальша підтримка. США зараз не є друзями. А значить, з ними можна розмовляти жорстко. Вони тепер не підтримують демократію в Україні, вони не сприяють реформам. Тож чому ми повинні переживати за їхні почуття? Трамп не любить нас, але він залежить від американського суспільства. І ми повинні використовувати і спиратися на цю залежність. Розуміючи, що у Трампа також є мотивація. І підтримувати Україну. І принести своїм виборцям хоч якусь угоду. Тому що поки що йому нема чим похвалитися. Він уже провалив обіцяну депортацію. Вже провалив боротьбу з інфляцією. Вже був методично посланий канадцями, мексиканцями, датчанами та арабами.

І компенсувати це все за наш рахунок – не дуже хороша ідея.