В Україні розгортається справжня катастрофа в освітній системі - Олексій Кущ.

Два роки пандемії, три роки війни.

У нас розгортається справжня катастрофа в системі вищої та середньої освіти.

Проблема є системною і навіть поколіннєвою.

Незалежне міжнародне тестування показало минулого року масштаб проблеми: 60% школярів не досягають базового рівня знань з математики, природничих наук та роботи з текстами.

Наприклад, не можуть скласти дроби з різними знаменниками або навіть скоротити дроби.

Німецький економіст Бруно Кналл у 1963 році написав книгу "Роль і значення професійної освіти в рамках планування розвитку".

Ключова ідея, яка згодом стала модифікацією теорії "порочного кола бідності", приблизно така:

"…. відстала економіка не дозволяє виділити достатніх коштів для розвитку освіти та професійної підготовки й перепідготовки кадрів, що призводить до низького рівня кваліфікації робочої сили, постійної нестачі спеціалістів, що, в свою чергу, призводить до низької продуктивності праці, а отже, ще більше сприяє відсталості економіки, яка не може виділити достатніх коштів для подолання існуючої тенденції"..

Це приблизно один з "кілець бідності", які закрутилися в Україні, про які я писав ще до війни.

Будь-яка освітня система — це підготовка людського капіталу відповідно до внутрішнього попиту з боку реального сектора економіки.

Для кого ми готуємо конструкторів, технологів, авіаторів, вчених, якщо у нас закриваються заводи і скорочуються наукові інститути?

На зорі незалежності українська економіка за рівнем складності (дані лабораторії економічної складності Хаусмена і Ідальго) входила до топ-40, випереджаючи сусідів.

Зараз ми опустилися нижче 50-го місця і поступаємося майже всім регіональним конкурентам.

А буде ще гірше, адже ми йшли не до моделі національної промислової політики і реновації індустріального ядра, а до моделі "простих рішень і ще простіших результатів".

У нас немає кореляції між державною економічною політикою та освітнім замовленням і структурою абітурієнтів. Між попитом на професії з боку бізнесу та пропозицією професій з боку ВНЗ.

Точніше кажучи — є повний дисбаланс.

Система освіти в успішних країнах базується на кластерному розвитку. У цьому її успіх.

Будь-який ВНЗ повинен бути генератором потоку знань та інновацій.

Це може статися, лише якщо він є одним з елементів технологічного кластера поряд з підприємствами реального сектора та науковими інститутами.

ВНЗ формують людський капітал, наука — генерує інновації, промисловість формує на них попит.

Найкращі клініки на заході — університетські.

Як центри трансферту інновацій для забезпечення їх дифузії в економіці, виступають державні та ринкові механізми, які виконують центральну роль у кластерній моделі розвитку.

З боку держави — центри трансферту інновацій і знань.

З боку бізнесу: бізнес-ангели та ментори.

На центрах трансферту інновацій та кластерному розвитку, наприклад, засноване польське економічне диво.

Потім формуються міжсекторальні перетоки знань та інновацій, як це відбувається при взаємодії кластерів у Нідерландах.

А от у сервісно-сировинній економіці розумні, дійсно, не потрібні.